ТОП-5 тривожних цифр про жінок, які виховують дітей з інвалідністю в Україні

15% мам дітей з інвалідністю думають про самопошкодження

В Україні приблизно 160 000 жінок щодня поєднують роль мами, медичної координаторки, адвокатки, соціальної працівниці та єдиної опори для своєї дитини. Нове дослідження від ГО “Епіпросвіта” та ГО “Академія Пізнання” показує: якщо у вас народиться дитина з інвалідністю найімовірніше вас чекає дуже малозабезпечене майбутнє.

Ось 5 тривожних цифр, які варто побачити кожному та кожній:

1. 40+ годин догляду щотижня — це повна зайнятість, але без зарплати
Більшість матерів витрачають на догляд за дитиною понад 40 годин на тиждень. У випадках важких форм інвалідності — це значно більше, включно з нічним доглядом і може фактично сягати зайнятості 24/7. Фактично йдеться про повний робочий тиждень, який унеможливлює будь-яку стабільну зайнятість і самозабезпечення сім’ї. Крім того, державна допомога не покриває того рівня фізичної терапії, медичної та соціальної підтримки дітей з інвалідністю і надає до 20% від фактично потрібної суми. Тож крім догляду за дитиною, матері зобов'язані постійно шукати кошти та звертатись до благодійних фондів.

2. 35% матерів — самотні
Близько третини жінок виховують дітей у самотності — вони одночасно є і опікуном, і основним джерелом доходу. Причинами розлучень найчастіше стають встановлення діагнозу у дитини, економічний тиск та домашнє насильство. Навіть у повних сім’ях жінки рідко можуть розраховувати на підтримку партнера: лише близько 50% чоловіків здатні підмінити їх у догляді за дитиною за потреби.

3. 40% родин — внутрішньо переміщені
40% опитаних мають статус ВПО. Вони втратили соціальні зв’язки, доступ до медичних послуг і можливості для роботи. Для ВПО у сільських громадах ситуація ще складніша: брак транспорту і вакансій фактично ізолює жінок від ринку праці. Значна частина матерів живе в умовах ізоляції та браку підтримки. Близько 25% зазначають, що їм немає до кого звернутися за регулярною допомогою. Майже 70% не мають жодної години респайту (відпочинку, часу на самоті) — ні оплачуваного, ні безоплатного. При цьому близько 35% жінок часто або дуже часто залишаються без живого спілкування тижнями, а близько 40% рідко або взагалі не отримують емоційної підтримки.

4. Доходи більшості сімей — до 20 000 грн на місяць
Більшість родин живуть на межі або за межею бідності. Основні джерела доходу — соціальні виплати, допомога партнерів або нерегулярні підробітки. Витрати на лікування та реабілітацію роблять фінансову ситуацію ще більш критичною. Лише одиниці можуть формувати фінансову «подушку безпеки».

5. Психоемоційний стан — на межі виснаження
Дослідження фіксує високі рівні психологічного навантаження:

• 45% матерів мають помірну або тяжку тривогу
• 40% мають симптоми депресії
• понад 50% мають ознаки батьківського вигорання
• близько 15% мають думки про самопошкодження

Що це означає для країни

Ці дані показують масштабну соціальну проблему та економічну втрату. Жінки у віці 30–45 років, що є піковим періодом професійної активності — випадають із ринку праці через відсутність системної підтримки.

При цьому більшість із них готові працювати: у гнучкому графіку, віддалено або частково. Але стикаються з бар’єрами — від відсутності послуг догляду до дискримінації з боку роботодавців і ризику втрати соціальних виплат. Матері дітей з інвалідністю — це велика група жінок із високим професійним потенціалом, який сьогодні залишається нереалізованим та витісненим з ринку праці.

За посиланням наше дослідження, яке ви можете вільно використовувати.

Дослідження підготовлено ГО «Епіпросвіта» у співпраці з ГО «Академія Пізнання» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання, в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Викладені у публікації висновки та інтерпретації є відповідальністю авторського колективу та ГО «Епіпросвіта» і не обов’язково відображають позицію урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

‍